10 клас
 Тема 8: Основи художнього конструювання виробів. (Частина 3)

 Етап 4. Технічне проектування

  Технічний проект (ТП) на виріб має включати сукупність проектно-конструкторських і технічних документів, що дають повне уявлення про конструкцію виробу та його оздоблення.

Стосовно конструювання швейних виробів на стадії технічного проектування проводять: 

- вибір пакета матеріалів проектованого виробу;  

- розроблення базової і модельної конструкції проектованого виробу; 

 - проектування технології виготовлення проектованого виробу.  

Основний матеріал для виготовлення виробу визначається технічним завданням.

До нього добирають пакет матеріалів, зразки яких уміщують у конфекційній карті: 

№з/п	Найменування матеріалу	Зразок
1	Основний матеріал
2	Підкладковий матеріал
3	Оздоблювальний матеріал
4	Нитки
5	Фурнітура (ґудзики, кнопки,  замки-«блискавки» й ін.)
6	Оздоблювальні матеріали (стрази, паєтки, шнури й ін.)

Розробка базової конструкції проектованого виробу

Вихідні дані для побудови креслень базової конструкції передбачають як вихідну інформацію розмірні ознаки фігури людини (мірки) і припуски на вільне облягання з урахуванням силуетного рішення та форми одягу. Проектування швейних виробів здійснюється на типові фігури середніх розмірів і зростів у певній статевовіковій групі або на індивідуальну фігуру.

Візьміть на замітку

У масовому пошитті одягу враховують розмір одягу й зріст (для конкретної статевовікової групи). Як ви вже знаєте, розмір одягу визначається міркою півобхвату грудей (Сг). Розміри позначають парним числом (24—60). Різниця між сусідніми розмірами — 2 см. Зріст вимірюють сантиметровою стрічкою від тім'я до підлоги (без підборів і зачіски).

У швейній промисловості випускають одяг п'яти, зростів (від І до V). Ураховується також і повнота (мала, середня, велика). Креслення виробів будують з урахуванням цих розмірних ознак для певних статевовікових груп (діти, жінки, чоловіки).  

В інших країнах застосовують інші системи розмірних ознак. Наприклад, у США — 8, 10,12,14 і т. д., у європейських країнах — 34, 36, 38, 40 і т. д.Для трикотажних виробів застосовують таку систему розмірів одягу — S, М, L, XL, XXL, XXXL і т. д.В індивідуальному проектуванні використовують абсолютно точні мірки, зняті з фігури.  

Розрахунки для побудови креслення конструкції основних деталей виробів подаються в табличній формі.

Зразок розрахункової таблиці для побудови креслення викрійки:___________(назва виробу):

Позначенння конструктивних відрізків і точок	Найменування конструктивних відрізків і точок	Розрахункова формула	Абсолютна величина, см

Виконуючи власний проект виробу на індивідуальну фігуру, ви також можете скористатися готовими викрійками із журналів мод, заздалегідь відкоригувавши їх відповідно до мірок (у разі потреби)

Розрока модельної конструкції проектованого виробу

Модельні особливості проектують на кресленні базової, конструкції з використанням різних способів і прийомів технічного моделювання: переміщення нагрудної виточки, зміна форми вирізу горловини, пройми, коміра, рукава, нанесення модельних ліній, що створюють силует, лінію низу виробу, створення рельєфних ліній тощо.

При виконанні робіт цього етапу використовують дані, отримані при вивченні й аналізі ескізу моделі. У процесі моделювання уточнюється композиційне рішення основних елементів конструкції (силует, пропорції), визначається форма модельних і оздоблювальних деталей.

Проектування технології виготовлення проектованого виробу

На цьому етапі розробляється технологія виготовлення виробу. При цьому можуть бути використані типові операції повузлової обробки: обробка виточок, рукава, коміра, бічних і плечових швів, застібки тощо. Також у цій частині проекту дають коротку характеристику технологічної обробки окремих вузлів виробу, що мають відмінності повузлової обробки виробу. Усю цю інформацію відображають у маршрутних, операційних (інструкційних) картах.

Етап 5. Робоче проектування

Робочий проект швейного виробу є завершальною стадією підготовки нової моделі до промислового виробництва. На цій стадії проектування виготовляють первинний зразок одягу, остаточно уточніюють креслення комплекту лекал, складають технічний опис на нову модель одягу.

Розробка лекал деталей виробу       

Згідно з правилами технічного креслення розробляють складальне креслення виробу. Перед виготовленням лекал роблять перевірку на поєднуваність деталей за основними конструктивними лініями. Креслення лекал будують на всі деталі, включно з дрібними (комір, манжета, обшивки, шльовки тощо). Для побудови креслень лекал використовують креслення конструкції, копіюючи кожну деталь окремо, і додають по контурах припуски на шви, підгин, згідно з типовими методами обробки одягу.

У кресленні на кожному лекалі мають бути зазначені:

♦  напрямок ниток основи й припустимі відхилення (штрихпунктирною лінією);

♦  контрольні знаки (надсічки);

♦  написи для позначення розташування найважливіших ліній (наприклад згинів);

♦  ширина припусків на шви (у сантиметрах).

Креслення лекал підкладки, прокладок розробляють на окремому аркуші на основі контурів лекал основних деталей верху з урахуванням необхідних припусків. Контурні лінії цих лекал обводять основними лініями, а контури лекал деталей верху — тонкими штриховими лініями.

На всі деталі виробу складають специфікацію лекал і деталей крою (верху, підкладки; прокладки).

Зразок специфікації лекал і деталей крою: 

Номер позиції	Найменування деталі	Кількість
		лекал	деталей крою

 У конструкторській документації подають креслення всіх лекал із зазначенням їхнього номера за специфікацією. Робочі креслення лекал виконують у такий спосіб, щоб можне було обійтися без пояснювальних документів.

Складання технічного опису виробу

Конструкторська документація на проектований виріб включає технічний опис (ТО) і креслення комплекту лекал деталей з основної тканини, підкладки й допоміжних матеріалів, якщо вони передбачені моделлю.

Технічний опис включає такі документи:

ескіз моделі в кольорі (вид спереду і ззаду);

опис зовнішнього вигляду виробу, у якому слід зазначити:

♦  назву (вид), призначення виробу, матеріал, використовуване оздоблення тощо;

♦  форму (силует), крій;

♦  характеристику конструкції (пілочок, спинки, рукавів, коміра, застібки);

♦  характеристику підкладки (якщо вона передбачена за моделлю);

♦  вид оброблення бортів, лацканів, низу й різних додаткових деталей;

♦  рекомендовані розміри й зріст;

♦  конфекційну карту (специфікацію матеріалів);

♦  особливості технологічної обробки основних вузлів виробу;

♦  специфікацію деталей крою.У графічній частині проекту містяться креслення лекал деталей виробу.

Виготовлення макета виробу

Розроблену конструкцію виробу перевіряють і уточнюють шляхом виготовлення первинного зразка або макета. Для цього використовують копії деталей креслення конструкції, на основі яких виготовляють робочі лекала. За цими лекалами розкроюють і виготовляють зразок моделі.

Розміщення лекал на тканині й розкроювання виконують з урахуванням технічних умов на розкрій, а також припусків (на запаси) до деталей, необхідних для уточнення конструкції первинних лекал. Після розкроювання на симетричних деталях мають бути зазначені припуски на запаси, а також необхідні конструктивні лінії. Виконаний зразок приміряють на фігуру людини або манекен відповідного розміру, зросту й повноти.

Оцінка якості макета

На заключному етапі, після примірювання виробу й перевірки конструктивної відповідності, перевіряють якість його технологічної обробки, відповідність моделі малюнку та якість посадки на фігурі (або на манекені). Якість зразка оцінює експертна комісія.Усі виявлені під час проведення примірки й перевірки дефекти аналізують і заносять до таблиці:

Таблиця аналізу дефектів зразка моделі:

Найменування дефекту	Зовнішній вигляд дефекту	Опис зовнішних ознак дефекту	Причина виникнення дефекту	Способи усунення дефекту	Схема усунення дефекту

Після усунення виявлених недоліків роблять висновок про можливість виготовлення даного виробу в умовах серійного або масового виробництва.  

Алгоритм дизайну виробу (стадії дизайн-проекту):

— одержання завдання на проектування (технічне завдання); 

— передпроектні дослідження (збір усіх необхідних для проектування матеріалів);

— ескізне проектування (створення банку ідей, оцінка моделей, вибір та обґрунтування основної моделі-пропозиції для подальшої розробки);

— технічне проектування (добір та обґрунтування пакета матеріалів для проектованого виробу з розробленням конфекційної карти зі зразками матеріалів, розроблення базової та модельної конструкції проектованого виробу, проектування технології виготовлення виробу з підготовкою маршрутної, операційних та інструкційних карт);  

— робоче проектування (розроблення лекал деталей виробу з підготовкою специфікації лекал і деталей крою, складання технічного опису виробу, виготовлення макета виробу, оцінка якості макета).

Практична робота.  

Розробка дизайн-проекту виробу

Матеріали: журнали мод, довідкова література, інформація з портфоліо проекту.

Інструменти: міліметровий папір, олівці, фломастери, альбомні аркуші, лінійка, ножиці, зразки тканин, фурнітури, оздоблювальних матеріалів, клей, степлер.

Послідовність виконання:

1. Сформулюйте технічне завдання на проектування.

2. На етапі передпроектного дослідження скористайтеся інформацією, зібраною в портфоліо вашого проекту. Якщо інформації недостатньо, вивчіть довідкову й іншу літературу, скористайтеся послугами Інтернету.

3. Створіть банк ідей: розробіть кілька ескізів майбутнього виробу з урахуванням вимог технічного завдання (або подайте кілька фотографій, малюнків із журналів мод).

4. Виконайте опис зовнішнього вигляду розроблених моделей.

5. Розробіть анкету для оцінки моделей.