ВЕСІЛЬНІ РУШНИКИ

Українська обрядовість з давніх-давен пов’язана з вишитим рушником. Цей атрибут супроводжує українців впродовж всього життя: з рушником хрестили дітей, з рушниками йшли свататися, з хлібом-сіллю на рушнику зустрічали дорогих гостей... Неможливо уявити без  вишитого рушника і традиційне українське весілля. Саме він вважався символом сімейного щастя, тому рушник з вінчання пара зберігала впродовж всього життя.

Кількість

У давні часи для того, щоб молодята одружилися, а їхній шлюб вважався канонічним, використовували майже пів сотні вишитих рушників. У наш час найменша необхідна кількість рушників для весілля - п'ять: рушник, на який стають молоді під час вінчання, рушники на ікони для нареченого і нареченої («божники»), рушник для перев'язування рук молодій парі і рушник під коровай.

Рушник під ноги - найголовніший на весіллі, саме він вирішує, як складеться подальше життя нареченого і нареченої. На цьому рушнику не можна вишивати пару птахів, яка символізує молодих, побажання "На щастя!", квіти, кільця - коли молодята стоять на такому рушнику, затопчуть все, що могло бути гарного в їхньому житті. Найоптимальніший варіант вишивки - геометричний візерунок або рослинний орнамент (грона винограду - це символи сім'ї, достатку, благополуччя; грона калини, жолуді, дубове листя).

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: "на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

У давнину рушник вважався такою святинею, на яку заборонено було ставати ногами. Молодята ставали на рушник виключно колінами, а стати на рушник підошвою взуття вважалося поганою прикметою. Звичаї змінилися, і тепер молодята присягають Господу, ставши на вишитий рушник. Не змінилася лише одна деталь: працюючи над вінчальним рушником, вишивальниця дбала, аби посередині залишилося місце без візерунків, яке називали Божим. Вінчальний рушник виступає своєрідним символом білої хмари, що піднімає молодих до Божого благословення.

Рушник під коровай, хліб-сіль - необмежений у виборі узору. Саме на цьому рушнику вишивають пару птахів, що цілуються дзьобиками, побажання, дерева роду і море квітів, щоб життя молодят було успішним, щасливим, радісним та квітучим.

Рушник для зв'язування рук - раніше використовували чисто білий (можна вишити білим), щоб життя було безхмарним, або вишитий тільки червоними нитками - на радість. Рушник на руки молодим повинен поєднувати жіночі і чоловічі рушники з ікон, а також може доповнюватися птахами (сімвол молодої пари) та квітами чи квітковими орнаментами.

«Божники» - рушники, якими оповиті ікони, що ними благословляють молодят батьки.«Божники» переважно вишиті червоними нитками, але мають багатий орнамент, де переплітаються і геометричні, і рослинні візерунки. Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого і нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток у домі. Крім спільних елементів, на "чоловічому" рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на "жіночому" - калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії - символ любові і краси.

На рушнику під коровай, крім інших візерунків з середини 20 ст. вишивають і весільні кільця, але кожне кільце не повинно бути замкнутим. 

Хто може вишивати весільний рушник

З давніх-давен вважалося, що дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі роботи. Адже рушник – це особлива святиня, яку оберігали від чужого ока.

В окремих регіонах весільний рушник для дитини може вишивати тільки рідна мати, в інших – хрещена. Зараз менше уваги приділяється тому, хто вишиває рушник: це може бути і бабуся, і сестра, або просто знайома жінка. Часто наречені купують готові рушники на ринку, сподіваючись, що вишивала його людина з добрим та щирим серцем. Якщо рушник вишиває наречена, їй можуть допомагати жінки з її родини чи подружки. Але у де-яких  джерелах говориться про те, що «якщо дівчина почала вишивати рушник сама, не можна, щоб їй допомагали мати або сестра - зятя відвадять». Вишивати весільний рушник не можна вночі, а найкращим часом для початку такої роботи вважають Великий піст.

Важливо також братися за таку важливу справу лише після молитви, помивши руки ( щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях) і звільнившись від поганих думок. Вишивати весільний рушник варто у четвер зранку: цей день вважається енергетичною вершиною тижня.

Під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи лаятися, бо це може відобразитися на подружньому житті молодят.  

Розміри рушника

Ширина весільного рушника відповідно до традицій повинна становити не менше 49 сантиметрів, а його довжина може сягати від трьох до п’яти метрів.

Вишивальниці з досвідом переконують що розміри (ширина і довжина) рушника повинні ділитися на число 7.

Зверніть увагу! Варто пам’ятати, що рушник має бути цілим, а не зшитим з кількох частин, а ще – цей виріб вишивають від початку до кінця однією голкою. Вважається поганою прикметою загубити чи зламати голку під час роботи. Вишивальниця мала подбати і про те, щоб на вивороті не було вузликів: вважається, що якщо виворіт вишитого рушника неохайний, то й життя подружньої пари буде лише «на показ». Адже кажуть, що «Зовнішній бік рушника для людей, а виворіт – для Бога».

Прикмети

Та весільному рушнику приписують і магічно-сакральну дію, тому недаремно вважають, що він має велике значення для подальшої долі подружжя. Тому дуже багато прикмет пов’язують саме з цим весільним атрибутом. 

Навіть зараз, беручись за вишиття, вишивальниця примовляє: «Вишиваю рушник – вишиваю долю». Тому до вибору орнаменту рушника потрібно ставитися дуже уважно, адже візерунків існує безліч, і усі вони щось символізують.

Не можна прикрашати рушники мережками - життя буде дірявим.

Не можна вишивати весільні рушники вночі - в цей час доби вишивають тільки магічні речі.

Рушник - це дорога життя, тому полотно повинно бути цілим і безперервним, як життя (не вставляйте в середину рушника ніяких мережив, тасьм - цим ви тільки нашкодите, розрізане життя вже не зшиєш, як би не намагався).

На весільних рушниках вишивають пари таких птахів, як сокіл, індик, павич, півень (тільки не в бойовій стійці). Не вишивають зозуль - вдовиний символ, солов'їв - символ неодружених хлопців (щоб чоловік не зраджував).

У будь-якому орнаменті весільного рушника обов'язково має бути присутній знак, що нагадує за формою хрест. Він може бути як вишитим окремо, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх вишитих рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушнику хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на створення сім'ї. Адже хрест є давнім символом єднання батьківської сонячної та материнської водної енергії.

Рушники, особливо під ноги, використовують один раз! Якщо у скрині зберігся рушник прабабусі та падідуся, які прожили довге щасливе подружнє життя, його можна взяти за зразок. У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.

Для весільних рушників дуже важливим є вибір матеріалу 

Весільний рушник не повинен мати обрізаних країв, тому що, за легендою, нитка, що тче рушник - «як доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватися». Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрубана, такий рушник не можна використовувати для весільних обрядів, бо кожна обірвана чи обрізана нитка по краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми зі здоров'ям чоловіка чи дружини.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи, заполоч рослинного походження (муліне). Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у долю. Оскільки життя не можна прожити без помилок, життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівномірною. Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

Усі слова зашифровані в символах узорів

Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі.

Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти.

І ось нарешті весільний рушник вишито. Як же на нього ставати?

Науковці проводили  експерименти із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд "плюс”, другий — "мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на "нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... "розрядитися”.

Там де "плюс” — має стати чоловік, там, де "мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей.

Поради

 Весільний рушник не можна брати «напрокат».

Після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як символ щасливого сімейного життя в скрученому в трубочку вигляді, щоб будь-яка нечисть по колу походила і зрозуміла, що тут їй нема чого робити.

Весільні рушники в жодному випадку не можна віддавати з дому.

Зазвичай, їх, як і фату молодої, ховали подалі від людського ока за образ, або ж, навпаки, прикрашали ними ікони у домі. 

По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.

Відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їх значення.

Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.

Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими.