ВЕСІЛЬНІ РУШНИКИ

Українська обрядовість з давніх-давен пов’язана з вишитим рушником. Цей атрибут супроводжує українців впродовж всього життя: з рушником хрестили дітей, з рушниками йшли свататися, з хлібом-сіллю на рушнику зустрічали дорогих гостей... Неможливо уявити без  вишитого рушника і традиційне українське весілля. Саме він вважався символом сімейного щастя, тому рушник з вінчання пара зберігала впродовж всього життя.

Кількість

У давні часи для того, щоб молодята одружилися, а їхній шлюб вважався канонічним, використовували майже пів сотні вишитих рушників. У наш час найменша необхідна кількість рушників для весілля - п'ять: рушник, на який стають молоді під час вінчання, рушники на ікони для нареченого і нареченої («божники»), рушник для перев'язування рук молодій парі і рушник під коровай.

Рушник під ноги - найголовніший на весіллі, саме він вирішує, як складеться подальше життя нареченого і нареченої. На цьому рушнику не можна вишивати пару птахів, яка символізує молодих, побажання "На щастя!", квіти, кільця - коли молодята стоять на такому рушнику, затопчуть все, що могло бути гарного в їхньому житті. Найоптимальніший варіант вишивки - геометричний візерунок або рослинний орнамент (грона винограду - це символи сім'ї, достатку, благополуччя; грона калини, жолуді, дубове листя).

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: "на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

У давнину рушник вважався такою святинею, на яку заборонено було ставати ногами. Молодята ставали на рушник виключно колінами, а стати на рушник підошвою взуття вважалося поганою прикметою. Звичаї змінилися, і тепер молодята присягають Господу, ставши на вишитий рушник. Не змінилася лише одна деталь: працюючи над вінчальним рушником, вишивальниця дбала, аби посередині залишилося місце без візерунків, яке називали Божим. Вінчальний рушник виступає своєрідним символом білої хмари, що піднімає молодих до Божого благословення.

Рушник під коровай, хліб-сіль - необмежений у виборі узору. Саме на цьому рушнику вишивають пару птахів, що цілуються дзьобиками, побажання, дерева роду і море квітів, щоб життя молодят було успішним, щасливим, радісним та квітучим.

Рушник для зв'язування рук - раніше використовували чисто білий (можна вишити білим), щоб життя було безхмарним, або вишитий тільки червоними нитками - на радість. Рушник на руки молодим повинен поєднувати жіночі і чоловічі рушники з ікон, а також може доповнюватися птахами (сімвол молодої пари) та квітами чи квітковими орнаментами.

«Божники» - рушники, якими оповиті ікони, що ними благословляють молодят батьки.«Божники» переважно вишиті червоними нитками, але мають багатий орнамент, де переплітаються і геометричні, і рослинні візерунки. Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого і нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток у домі. Крім спільних елементів, на "чоловічому" рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на "жіночому" - калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії - символ любові і краси.

На рушнику під коровай, крім інших візерунків з середини 20 ст. вишивають і весільні кільця, але кожне кільце не повинно бути замкнутим. 

Хто може вишивати весільний рушник

З давніх-давен вважалося, що дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі роботи. Адже рушник – це особлива святиня, яку оберігали від чужого ока.

В окремих регіонах весільний рушник для дитини може вишивати тільки рідна мати, в інших – хрещена. Зараз менше уваги приділяється тому, хто вишиває рушник: це може бути і бабуся, і сестра, або просто знайома жінка. Часто наречені купують готові рушники на ринку, сподіваючись, що вишивала його людина з добрим та щирим серцем. Якщо рушник вишиває наречена, їй можуть допомагати жінки з її родини чи подружки. Але у де-яких  джерелах говориться про те, що «якщо дівчина почала вишивати рушник сама, не можна, щоб їй допомагали мати або сестра - зятя відвадять». Вишивати весільний рушник не можна вночі, а найкращим часом для початку такої роботи вважають Великий піст.

Важливо також братися за таку важливу справу лише після молитви, помивши руки ( щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях) і звільнившись від поганих думок. Вишивати весільний рушник варто у четвер зранку: цей день вважається енергетичною вершиною тижня.

Під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи лаятися, бо це може відобразитися на подружньому житті молодят.  

Розміри рушника

Ширина весільного рушника відповідно до традицій повинна становити не менше 49 сантиметрів, а його довжина може сягати від трьох до п’яти метрів.

Вишивальниці з досвідом переконують що розміри (ширина і довжина) рушника повинні ділитися на число 7.

Зверніть увагу! Варто пам’ятати, що рушник має бути цілим, а не зшитим з кількох частин, а ще – цей виріб вишивають від початку до кінця однією голкою. Вважається поганою прикметою загубити чи зламати голку під час роботи. Вишивальниця мала подбати і про те, щоб на вивороті не було вузликів: вважається, що якщо виворіт вишитого рушника неохайний, то й життя подружньої пари буде лише «на показ». Адже кажуть, що «Зовнішній бік рушника для людей, а виворіт – для Бога».

Прикмети

Та весільному рушнику приписують і магічно-сакральну дію, тому недаремно вважають, що він має велике значення для подальшої долі подружжя. Тому дуже багато прикмет пов’язують саме з цим весільним атрибутом. 

Навіть зараз, беручись за вишиття, вишивальниця примовляє: «Вишиваю рушник – вишиваю долю». Тому до вибору орнаменту рушника потрібно ставитися дуже уважно, адже візерунків існує безліч, і усі вони щось символізують.

Не можна прикрашати рушники мережками - життя буде дірявим.

Не можна вишивати весільні рушники вночі - в цей час доби вишивають тільки магічні речі.

Рушник - це дорога життя, тому полотно повинно бути цілим і безперервним, як життя (не вставляйте в середину рушника ніяких мережив, тасьм - цим ви тільки нашкодите, розрізане життя вже не зшиєш, як би не намагався).

На весільних рушниках вишивають пари таких птахів, як сокіл, індик, павич, півень (тільки не в бойовій стійці). Не вишивають зозуль - вдовиний символ, солов'їв - символ неодружених хлопців (щоб чоловік не зраджував).

У будь-якому орнаменті весільного рушника обов'язково має бути присутній знак, що нагадує за формою хрест. Він може бути як вишитим окремо, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх вишитих рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушнику хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на створення сім'ї. Адже хрест є давнім символом єднання батьківської сонячної та материнської водної енергії.

Рушники, особливо під ноги, використовують один раз! Якщо у скрині зберігся рушник прабабусі та падідуся, які прожили довге щасливе подружнє життя, його можна взяти за зразок. У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.

Для весільних рушників дуже важливим є вибір матеріалу 

Весільний рушник не повинен мати обрізаних країв, тому що, за легендою, нитка, що тче рушник - «як доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватися». Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрубана, такий рушник не можна використовувати для весільних обрядів, бо кожна обірвана чи обрізана нитка по краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми зі здоров'ям чоловіка чи дружини.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи, заполоч рослинного походження (муліне). Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у долю. Оскільки життя не можна прожити без помилок, життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівномірною. Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

Усі слова зашифровані в символах узорів

Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі.

Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти.

І ось нарешті весільний рушник вишито. Як же на нього ставати?

Науковці проводили  експерименти із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд "плюс”, другий — "мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на "нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... "розрядитися”.

Там де "плюс” — має стати чоловік, там, де "мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей.

Поради

 Весільний рушник не можна брати «напрокат».

Після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як символ щасливого сімейного життя в скрученому в трубочку вигляді, щоб будь-яка нечисть по колу походила і зрозуміла, що тут їй нема чого робити.

Весільні рушники в жодному випадку не можна віддавати з дому.

Зазвичай, їх, як і фату молодої, ховали подалі від людського ока за образ, або ж, навпаки, прикрашали ними ікони у домі. 

По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.

Відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їх значення.

Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.

Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими.

ТЕКСТИЛЬНІ ПРИКРАСИ

МАЙСТЕР-КЛАС 

"ВИГОТОВЛЕННЯ

 ТЕКСТИЛЬНОЇ ТРОЯНДИ"

Історія виникнення тканин

Історія виникнення тканин

Історія виникнення тканин сягає своїм корінням у давні століття. Для захисту та прикраси свого тіла, житла і побуту людина використовувала різні природні матеріали, в тому числі, тканини і текстиль. Численні письмові джерела і розкопки свідчать про історію виникнення тканин. Ще в давні часи людина вміла вирощувати, добувати волокна і переробляти їх в текстильні матеріали та вироби.

Найдавнішими текстильними матеріалами, використовуваними людиною, були шкури тварин. Особливості стародавнього клімату вимагали того, щоб одяг служила захисті тіла, ніж прикрасою. Прикраса ж одягом вже говорило про соціальний статус — дозволити собі дорогі тканини міг не багато. Використання в інтер’єрі також швидше було необхідністю, для житлових приміщень використовувалися шкури і хутро тварин — вони служили захистом від холоду і розташовувалися на підлозі і в дверних отворах.

Далі розглянемо чотири найважливіші, окультурених людиною природних волокна: льон, вовна, бавовна і шовк. Дані природні волокна було освоєно ще в стародавньому світі, але застосовуються і донині, змінилися тільки способи обробки — від ручних до автоматизованих, хоча загальна схема «вирощування волокна — прядіння ниток — ткацтво тканин» використовувалася як у давнину, так і застосовується зараз.

Бавовна.

Перша згадка про бавовні (історія виникнення бавовняних тканин) датується до III тисячоліття до нашої ери, згідно з дослідженнями, саме в цей час стали виробляти бавовна в Індії. За стародавніми законами саме з бавовни повинні були виготовлятися жертовні мотузки, і тих, хто здійснював крадіжку цих мотузок, карали штрафом. Саме з Індії, під час свого походу, Олександр Македонський привіз барвисті бавовняні тканини з набивним малюнком. Після цього походу бавовняні тканини поширилися по всіх країнах Середземномор’я.

У Римі вироблялися найтонші мусліни з бавовни. Муслін — це найтонша тканину, якість якої визначалося тим, чи проходив шматок шириною 0,9 м і довжиною 18 м через кільце.

Стародавні греки називали бавовна «вовною дерева», вони познайомилися з цим волокном після походу Олександра Македонського.

У Махенджо-Даро під час розкопок був знайдений фрагмент бавовняної тканини, пофарбованої мареною (марена — трава, з якої видобувається червона фарба).

Льон.

Льон є першим волокном, окультурених і освоєним людиною. За даними історії виникнення лляних тканин, лляні тканини ткали ще у VIII-III тисячоліттях до нашої ери. При розкопках були виявлені фрагменти лляних тканин і волокон. Вони довгі роки пролежали під товстим шаром мулу, що дозволило їм збережеться. Також були виявлені примітивні інструменти для виробництва лляних волокон і тканин.

Льон вирощували і пряли в багатьох державах стародавнього світу. У Стародавній Греції і Римі льон вважався символом вірності і чистоти.

Льняні тканини ткали і в Давньому Єгипті. Єгипетський льон славився на весь стародавній світ. Одним з різновидів єгипетського льону був виссон — дуже тонка лляна тканина. Дана тканина була дуже коштовної і навіть вважалася символом влади. Було виявлено, що єгипетський виссон використовувався при муміфікації в царських похованнях.

Льон ткали на горизонтальних ткацьких верстатах. Після прядіння тканину спеціальним чином розтягували. Якість льону визначалося тим, наскільки добре тягнеться виготовлена тканину. Після розтягування лляну тканину вибілювали на сонці. Остаточна обробка вже була по необхідності: тканина лощили і плісировані, розшивали нитками, намистинами і золотом.

Шерсть.

Також важливим древнім волокном, окультурених людиною, була шерсть. Вона використовувалася нарівні з лляними тканинами. Самою ранньою датою, яка пов’язана з початковою датою виробництва вовни (історія виникнення вовняних тканин), яка підтверджена розкопками, є IV тисячоліття до нашої ери. У стародавньому світі розводили овець і виробляли вовняні тканини. Вовняні тканини пряли в кожному домашньому господарстві Стародавнього Вавилона. Тканини з вовни фарбували, причому найпершими пофарбованими тканинами були тканини пурпурного кольору. Вони були дуже дорогими і дозволити їх собі могли тільки дуже знатні персони, тому тканину забарвлювалася барвником, що одержуються з тілець спеціальних молюсків. Для того, щоб отримати один грам фарби, потрібно було переробити десять тисяч молюсків.

За письмовими джерелами відомо, що в Ассирії та Месопотамії навіть була річна мінімальна норма вовни на кожну людину — 1,5 кг.

В Індії вовняні тканини вироблялися з III тисячоліття до нашої ери, про що свідчать дійшли до наших днів письмові джерела.

У Стародавній Греції проводилися тонкі і м’які еластичні вовняні тканини. Вони використовувалися для одягів та прикраси інтер’єрів у вигляді портьєр, що розташовуються в дверних отворах. У древній Греції шерсть стала відома раніше льону, льон з’явився тільки в IV столітті до нашої ери.

Шерсть і льон є також споконвічними руськими тканинами. Вони використовувалися в одязі людини і інтер’єру в Стародавній Русі. Простий люд носив грубий суконну одяг. З тонких полотен шили жіночий одяг і весільні сорочки для чоловіків. Окрасою одягу служило візерункове ткацтво, вишивка. На Русі вироблялися як гладкі тканини, так і рісунчатие полотна. Ткалися візерунки орнаменту, які використовувалися як для прикраси одягу, так і для оздоблення інтер’єру.

Шовк.

Батьківщиною шовку є Китай. Існує давня легенда (історія виникнення шовкових тканин), за якою китайська імператриця Хен Лінг-Чі випадково упустила в гарячу воду кокон тутового шовкопряда. Він став розвертатися найтоншими нитками. З тих пір і почалося шовківництво. Сталося це під III — II тисячолітті до нашої ери.

Секрет виробництва китайських шовків довгий час не могли відкрити інші держави, хоча самі тканини мали величезну популярність у всього світу. Інші держави навіть не могли розкрити, звідки береться сировина для виготовлення шовкових тканин. По одному думку шовк був тканиною рослинного походження, інші вважали, що шовкові нитки виробляють величезні жуки. Також існувала думка, що сама китайська земля є сировиною для шовкового виробництва.

До Індії шовк потрапив завдяки індійському раджі династії Гуптів. За легендою, він підіслав одного зі своїх радників висватати китайську принцесу. Принцесі було повідомлено, що в Індії немає шовків, і, тому, вона повинна сама подбати про себе, щоб у майбутньому носити шовкові шати. Принцеса сховала кокони шовкопряда і насіння шовковичного дерева у своєму священному головному уборі, який не мали права додивитися на кордоні. З тих пір в Індії налагодили виробництво шовку. Причому індійські шовку відрізнялися від китайських більш високою щільністю. Вони були більш пружними на дотик і шаруділи при русі. Це пов’язано з тим, що сировина для виробництва промивалося у воді, відмінною за хімічним складом від китайської.

Пізніше шовк потрапив до Візантії, після того, як два ченці вивезли з Китаю кокони тутового шовкопряда, сховавши їх у своїх посохах. У той час Константинополь швидко став європейським центром шелкоткачества.
Отримання шовку у В"єтнамському селищі дивіться на відео, початок на 27-й хвилині:
https://www.youtube.com/watch?v=bx9s7VyDm2o

Таким чином, кожна історична епоха вносила свої корективи у виробництво натуральних тканин. Змінювалися способи плетіння, обробки, ручна праця змінився автоматизованим. Однак ці 4 види волокна: льон, вовна, бавовна, шовк використовуються і донині і є досить популярними і в одязі, і интерьерном оздобленні.

Перші хімічні волокна.

Історія виникнення тканин з хімічних волокон відноситься до кінця XIX століття. Саме в цей час були отримані перші нитки з хімічного волокна. Передувало цьому спостереження Карла Вільгельма фон Негелі, що бавовняне волокно складається з целюлози, а значить джерело целюлози, який використовується при виробництві паперу, тобто деревина, може служити джерелом для отримання штучних ниток.

Першим реально виробленим хімічним волокном був штучний шовк. Для його отримання в азотній кислоті розчиняли волокна бавовни і шовковиці. Після цього отриману масу проганяли через дрібні отвори. Таким чином, виходило сировина, яка тут же застигало у формі ниток, які потім очищалися від домішок, скручувалися і йшли у виробництво тканини — штучного шовку. Дана тканина отримала назву нітрошелк. Публіка спочатку прийняла її з захопленням, але оскільки пізніше з’ясувалося, що тканина легко запалюється і дуже тендітна, суспільство виступило проти випуску таких тканин і фабрика, що випускала нітрошелк була закрита за розпорядженням уряду.

У той же час експерименти з отримання штучних тканин тривали в різних країнах. У результаті була отримана віскоза — новий штучний шовк. Для її виробництва целюлоза спочатку оброблялася лугом, а потім оцтовою кислотою. Нова тканина мала поруч недоліків: «сідала» після волого-теплової обробки, мала погане формоутворення, при намоканні втрачала міцність. Але дана тканина володіла безліччю позитивних якостей, які перекривали недоліки. У добавок, низька собівартість, дешеву сировину і мелкозатратние технології відкривали широкі можливості для подальшого виробництва та отримання синтетичних волокон.

Трохи пізніше стали застосовувати сумішеві тканини, тобто змішані тканини, які складаються з суміші різних волокон, наприклад натуральних (шовк, бавовна, шерсть, льон) і штучних.

Таким чином, поява штучних волокон сприяло розвитку нової епохи в текстильній промисловості: з’явилося безліч нових тканин, способів їх обробки і способів виробництва текстильних виробів. Нові тканини застосовуються як для пошиття одягу, так і для пошиття штор та іншого домашнього текстилю, використовуваного для прикраси інтер’єру.

"ПОВІТРЯНІ КУЛІ"

ВИДИ ЖІНОЧОГО ВЗУТТЯ

1 Чоботи до коліна / Knee high boots — чоботи довжиною до лінії коліна. Модель, яка зображена на картинці — жокейські чоботи. Були запозичені з чоловічого взуттєвого парку. Втім, як і інші моделі.

2 Чоботи-місяцеходи / Moon boots — були розроблені фахівцями NASA для астронавтів, які досліджували поверхню Місяця. Відомо, що в темний час місячної доби температура може опуститися до -156 °С. чи Варто говорити, що в наші земні зими в луноходах просто смішні!

3 Ковбойські чоботи / Cowboy boots — хлопцям, які пасуть корів присвячуються. Спеціальний каблук, щоб міцніше триматися в сідлі і майстерний декор шнурком, тисненням і дорожній пил впридачу.

4 Снігоходи / Snow boots — якщо ви працюєте розвідником, рибалкою-спортсменом, водієм снігохода або просто любите прогулянки по лісі — в зимові холоди тільки ці черевики стануть вам вірними супутниками. Щільніше зав’язати шнурки. І сніжинка не залетить.

5 Байкерські чоботи / Biker boots — сувора товста шкіра, груба підошва, пряжки і металеві заклепки — класичні атрибути цієї моделі — лише підкреслюють крихкість і жіночність модниць, які грають на чоловічому полі.

6 Уггі / Ugg — фермери і сільські жителі різних районів Південно-Східної Азії та Австралії носили ці чоботи з давніх часів. У 60-х їх взяли на озброєння серфери, щоб зберігати ноги в теплі, вийшовши з води. Більшість носять їх без шкарпеток.

7 Оксфорди / Oxfords — прийшли з Британії. Якщо ви не дуже розбираєтеся у чоловічому взутті, оксфорди будуть для вас зовсім подібні з дербі. Відмінність полягає в крої. Передня деталь черевика називається союзка, бічні — берці (в них є отвори для шнурків). Так от, якщо «язичок» з союзкою суцільнокроєні — це дербі. Якщо відрізні — оксфорди.

8 Яхтові туфлі / Boat shoes — або «топ-сайдеры» (за назвою марки-творця — Sperry Top-Sider). Біла підошва з малюнків у вигляді хвиль — вірний спосіб не забруднити білі деталі судна слідами від темної гуми, і в той же час — надійність зчеплення з палубою. Створені в 1935 році, ці туфлі полюбилися не тільки для яхтингу, але і для повсякденного життя.

9 Лофери / Ледарів — туфлі для розкішного життя (від англ. loafer — нероба) зовні схожі на мокасини, але забезпечені твердою підошвою і каблуком. Бувають з китичками або з ромбовидної прорізом — пенні-лофери. Лофери з білими шкарпетками стали візитною карткою Майкла Джексона (Michael Jackson).

10 Мокасини / Moccasins — фірмове взуття північноамериканських народів. Виконані з м’якої шкіри та складаються з двох деталей, чим обумовлено ідеальне облягання ступні. Сьогодні їх використовують автомобілісти — The Original Car Shoes. Найвідоміші мокасини — без сумніву Gucci. І tod’s, звичайно.

11 Броги / Brogues — Фермери-скотарі Ірландії проколювали свої черевики спеціальним шилом, щоб крізь дірочки швидше випаровувалася зібрана в них вода. Тепер так називається вся взуття з перфорацією.

12 Сліпери / Slippers — По суті сліпери – всього лише домашні тапочки, які одягали британські аристократи (тільки чоловіки) XIX століття. Назва походить від англійського to slip – ковзати (натертою паркету або м’якому килиму). Саме для цього одягав свої тапочки-сліпери принц Альберт. Спеціально за його указом сліпери стали виготовляти з оксамиту з підкладкою з шовку з вишивкою золотими нитками на миску.

13 Монки / Monks — Вид взуття, в якому відсутня шнурівка, але при цьому має одну або дві пряжки. Монки з англійської перекладається як «чернечі ремінці» із-за схожості пряжок з кріпленням на взуття ченців.

14 Гумові чоботи / Wellington boots — відомі всім з дитинства чоботи для ходіння по калюжах в школу і по лісі за грибами.
15 Челсі / Chelsea — “Челсі” — це черевики зі шкіри заввишки до кісточки з трохи загостреним округленим миском. Важливим елементом цього виду взуття є еластичні вставки, завдяки яким їх можна швидко знімати і одягати, не витрачаючи час на шнурки і блискавки. Історія замовчує достеменне походження назви, нам залишається тільки здогадуватися про зв’язок з однойменною лондонським районом.
16 Літа / Litas — «Lita більше, ніж просто взуття — це відчуття сили. Якщо шок і був, то тільки перші 5 хвилин, а тепер це моє улюблене щоденне взуття. Складно повірити, що на них можна ходити? Та я навіть бігаю, танцюю і витримую багатогодинний шопінг!» – пише блондинка-fashion-блогер. Ну от якось так. Більше додати нічого.
17 Тімберленди / Timberland boots — не відноситься до числа модних будинків з віковою історією і не представлений на тижнях високої моди в Мілані чи Парижі. Тим не менш візитну картку марки — жовті черевики — можна побачити в Британському музеї дизайну і в одному з найдорожчих магазинів світу — лондонському Selfridges.
18 Снікерси на платформі / Platform sneakers — Вперше на танкетку снікерси «підняла» дизайнер Ізабель Маран, і вони перестали бути взуттям для походів по магазинах і для вигулу собак. На мою думку, цей вид взуття – формений мутант, підхоплений масовою культурою з спотвореним глобалізацією мисленням.
19 «Ботфорти» / Чоботи-панчохи / Thigh high boots — в таких ходила героїня Джулії Робертс (Julia Roberts) у відомому фільмі про звичаї Голлівудського бульвару. Гордо виживши в 90-ті це взуття назавжди залишиться в нашій пам’яті в альбомі «Тетяна Овсієнко. Краще».

20 Шпилька / Stilletos — Конструктивно представляють собою тонкий металевий стрижень, в оболонці пластмаси або обтягнутий шкірою, і без оболонки — які називають шпилька-стилет. Була винайдена в 1950 році італійським модельєром Сальваторе Феррагамо (Salvatore Ferragamo) в якості опори для каблука він запропонував довгий сталевий стрижень-стилет.
21 «Котячий» каблук / Kitten heel — Це акуратне взуття на невисокому каблуці від 2,5 до 5 см, пік популярності якого припав на 50-60-ті роки минулого століття. Спочатку таке взуття створювалася для юних дівчат-підлітків: високі підбори вважалося дозволеним носити тільки дорослим дівчатам.
22 Туфлі-човники / Pumps — Відкриті туфлі без ремінця і застібки. Туфлі-човники беруть свій початок від простих плоских туфель без каблуків для чоловіків, їх носили переважно слуги (XV століття). Ці туфлі називалися pompes (від чого і сталося «pumps» – так в англійській мові сьогодні називаються туфлі-човники).
23 Туфлі без бокових частин / d’orsay — Тільки носикова частина і п’яткова. Фасон «д’орсе» отримав цю назву за прізвищем знаменитого чепуруна графа Альфреда Д’орсе.
24 Туфлі з ремінцем на кісточці / Ankle straps — Туфлі з ремінцем на кісточці.
25 Туфлі з т-подібним з’єднанням ремінців / T-straps — Ремінець, що йде від носка туфлі зустрічається з ремінцем, обхоплюють кісточки, під прямим кутом. У вигляді букви Т.
26 Платформа / Platform — Туфлі з надбудовою: «Це щоб тебе краще бачити». Походження сягає корінням у вуличні нечистоти середньовіччя, коли без платформи вийшов — мокрі шкарпетки.

27 «Чоботи з ремінцями» / Bondage boots — Якщо потрібно справити незабутнє враження, ця взуття – те що треба. Одним словом, з його мамою краще в них не знайомитися.
28 Мері Джейн / Mary Janes — Туфельки на плоскій підошві з круглим носком і тонким ремінцем на підйомі — це і є модель Мері Джейн. Свою популярність вони отримали ще на початку минулого століття, завдяки серії дитячих коміксів, героями яких були відважна дівчинка Мері Джейн і її вірний пес Тиггер. Пригоди друзів викликали захват у дітей, і вони вимагали купити їм туфельки саме як у Мері Джейн. Сто років пройшло з тих пір, а туфлі, названі ім’ям дівчинки, також популярні.
29 Балетки / Ballerina shoes — Балетки були створені скромним взуттьовиком Сальваторе Капецио (Salvatore Capezio) в кінці XIX століття в Нью-Йорку. Трудяга італієць півжиття витратив на те, щоб стати першокласним майстром з пошиття танцювальних туфель. Свій перший магазин італієць відкрив навпроти Метрополітен Опера в Нью-Йорку: балеринам не доводилося далеко ходити за новенькими пуантами. Однак цей магазин несподівано став об’єктом інтересу модниць всього світу. У 1949 році балетки стали всесвітньо популярні, потрапивши на обкладинку журналу «Vogue».
30 Відкритий мисок / Open toe — з назвою все зрозуміло. Цей тип взуття є нескінченним фігурантом у справі «можна носити з колготками чи ні?!1!!!?/» Правильна відповідь — з панчохами-сіточкою і 8-den так. В інших випадках ні. Записали?
31 Клоги / Klogs — туфлі на платформі з дерева. У Середньовіччі клоги були традиційної взуттям європейських селян і ремісників. Французькі сабо цілком виконувалися з дерева, в інших країнах черевики мали шкіряний верх. В даний час поняттями «сабо» і «клоги» позначається один вид взуття.
32 Танкетка / Wedge — Танкетка – це підошва, представляє з себе широкий каблук, плавно переходить в підносочную частину взуття. В сучасній моді взуття на танкетці з’явилося ще в 30-х роках минулого століття. Однак справжню популярність вони набули у 70-х.
33 Сабо / Mules — у нас прийнято все взуття без задньої частини називати сабо. Той, хто намагається називати цей вид взуття — мюли, сам Мюля.

34 «Гладіатори» /Gladiator boots — Сандалі — один з найдавніших видів взуття у народів, які жили в теплому кліматі. Ці — по суті справи є реконструкцією історичного взуття стародавнього Риму. Звідси і назва. Також справедлива назва — сандалі.
35 Крокси / Crocs — З’явилися крокси 10 років тому в США і швидко підкорили весь світ. Зроблені вони з крослайта – натурального матеріалу, зробленого на основі спіненої смоли. Він легше і міцніше, ніж гума, і приймає форму стопи, що виключає можливість натерти мозоль і дозволяє носити крокси на голу ногу.
36 Еспадрільї / Espadrilles — Еспадрільї — літнє взуття, гумові тапочки на мотузяній підошві з натуральних матеріалів. Носяться на босу ногу. Їх батьківщина — Іспанія і південь Франції. Увійшли в моду в 60-ті роки ХХ століття.
37 «Мильниці» / Jelleys — Дизайн «jelly shoes» створила Бет Лівайн спільно зі своїм чоловіком, бізнесменом і дизайнером взуття Гербертом Лівайн (Beth & Herbert Levine). У 1944 році вони відкрили власну взуттєву компанію, яка випускала екстравагантно сміливі і часом божевільні пари взуття. У 80-х вінілове взуття увірвалося на радянський ринок. «Мильниці» отримали свою назву, відому й досі.
38 — Сліпони / Sleep-on — легкі кеди без шнурівки. Складаються з верхньої частини з парусини і гумової підошви. Творцем сліпонов став Пол Ван Дорен (Paul Van Doren) — засновник компанії Vans. Сліпони були створені в 1977 році, як легке спортивне взуття для серфінгу.
39 Шльопанці / Flip flops — Вони ж пантолеты, оді ж сланці, в’єтнамки. Ці тапочки, складаються з однієї підошви з примітивним кріпленням для ноги, так і не обзавелися пристойним повноцінною назвою. Всі якісь сленгові слівця.
40 Конверси / Converse — В 1908 році Маркус Міллс Конверс (Marquis M. Converse), який у минулому працював в Boston Rubber Shoe Company, яка спеціалізувалася на випуску зимового взуття, заснував власну компанію Converse Rubber Shoe Company. З назвою компанії Маркуса особливо не старався, але у взутті він знав толк: модель Converse All Star стала нетлінним хітом всіх часів.
41 Gladiators — див. Gladiator boots

ВИДИ ЧОЛОВІЧОГО ВЗУТТЯ